30.04.2013 | 16:11

Постанова КМУ від 4 березня 2013р. No. 231

Положення Постанови «напрацьовані» без обговорення з оціночною спільнотою і йдуть в розріз з позицією Президента України, який, наклавши вето на Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оформлення спадщини», запропонував виключити з Законів норми щодо «особливостей здійснення оцінки майна для цілей оподаткування, унаслідок яких з ринку надання послуг з оцінки майна були штучно усунуті раніше сертифіковані оцінювачі, що, в свою чергу, спричинило подорожчання надання послуг з оцінки майна». Президентом запропоновано внесення відповідних змін до законодавства, які б унеможливили впровадження подібної хибної практики («виключний вид діяльності з оцінки», «окремі напрями оцінки» і тому подібні нововведення, що призвели до спроби монополізації ринку).

Переважна більшість положень Постанови «перекочували» з схеми монополізації ринку оцінки, спроба впровадження якої за сприяння Фонду державного майна України мала місце в червні 2012 року та яка була припинена вольовим рішенням Уряду (основні ознаки схеми: відсутність стажування, впровадження псевдосистем управління якістю послуг, повторне навчання для «діючих», раніше сертифікованих оцінювачів, і майже екстернат для новобранців, штучне впровадження додаткового напряму для цілей оподаткування всупереч профільному Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» тощо).

Текст Постанови з’явився на  офіційному веб-сайті Кабінету міністрів України  9 квітня 2013 року, але сама постанова  датована 4 березня 2013 року. Хоча,  Листом до Міністерства юстиції  за №2046/0/20-13  від 11 березня 2013 року Державна служба України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва висловила  своє негативне ставлення до змісту  Постанови, а в листі до Українського товариства оцінювачів  від 28 березня 2013 року підтвердила свою позицію. Якщо вважати  дану Постанову регуляторним актом то, зважаючи на визначення цього поняття,  дивує не тільки таке не співпадіння  дат, але й сам факт відсутності громадського обговорення тексту цієї постанови.

Зокрема, Глава держави відмітив, що «практика застосування окремих норм щодо особливостей здійснення оцінки майна для цілей оподаткування, в тому числі стосовно визнання такої оцінки виключним видом діяльності  суб’єкта оціночної діяльності, засвідчила їх хибність. Унаслідок застосування цих норм з ринку надання послуг були штучно усунуті раніше сертифіковані оцінювачі, що, в свою чергу, спричинило подорожчання надання послуг з оцінки відповідного майна».

Міністр юстиції України в своєму листі від 21.03.2013 року за № КО 2549/13.2 запевняє  оцінювачів в тому, що будуть створенні рівні умови "доступу до професійної оціночної діяльності", а натомість  1 серпня 2013 року сертифіковані раніше більш як 10 000 оцінювачів,  які протягом  21 місяця ( з листопада 2011 року ) відповідно до  Постанови  Кабінету Міністрів № 1103 від 26 жовтня 2011 року, провадили практичну діяльність з визначення оціночної вартості об’єктів нерухомості для цілей оподаткування, не будуть мати права оцінювати це майно.  А початківці, без досвіду і практичних навичок, будуть допущені до створеної виключно  для них оцінки «в нових умовах». 

Поява цієї Постанови є вже не першою спробою захоплення ринку оцінки, його монополізації, шляхом  усунення з ринку діючих сертифікованих оцінювачів та виведення на ринок «кишенькових», до того ж, у стислий термін, оскільки фактично скасовується стажування. Адже без змін у чинному  законодавстві потрібно чекати не менше року, та ще й витрачати час на набрання досвіду, який при «автоматизованій оцінці» нікому не потрібен.  Дійсно, така Постанова відповідає «потребам у вирішенні проблем» тільки не державних, а певного кола «зацікавлених осіб».

Постановою всупереч чинному профільному закону  вводяться додаткові  «напрям і спеціалізації» оцінки майна (квартир, садиб, транспортних засобів) для  обчислення суми державного мита, податків та інших обов’язкових платежів. Тисячі сертифікованих оцінювачів, які пройшли річне стажування, протягом  18 років за міжнародними і національними стандартами без проблем оцінювали квартири, присадибні будинки і земельні ділянки, транспорті засоби. Що змінилось? Виходячи з яких міркувань  даною Постановою пропонується:

  1. терміново до 1 серпня "підключити, залучити" до оцінки початківців і присвоїти  їм після проходження  курсів "молодого бійця" (без річного стажування) "горде" ім'я податкових оцінювачів?
  2. для кого і з яким умислом в умовах складної економічної ситуації  на  штучне створення системи оцінки, яка вже існувала  в країні протягом 20 років,  у держави вилучають кошти,  а у чиновників ФДМУ і Міністерства доходів і зборів  забирають  робочий час на підготовку «нових-старих» навчальних планів і програм,  створення нових реєстрів, підготовку наказів і положень, правил організації систем контролю, порядків  ведення баз даних, реєстрів  за «новими-старими» спеціалізаціями,  напрямами  тощо;
  3. задля задоволення чиїх інтересів  від оцінки квартир і садиб , яку гордо обізвали оцінкою для оподаткування, відсторонюють більш як 10 000  вже не тільки навчених, а сертифікованих відповідно до Закону оцінювачів і примушують їх пройти знову навчання  в недержавних структурах за програмою базової підготовки, скласти іспит та отримати нове кваліфікаційне свідоцтво;
  4. При цьому діючі, раніше сертифіковані, оцінювачі тепер змушені  здавати два екзамени за двома спеціалізаціями, а новобранці – лише один, за третім напрямком. І сертифікат "молоді бійці" отримають не тільки для оцінки квартир, а для оцінки будь-якого виду майна і прав на нього, для оцінки "заводів, фабрик і пароходів".  Сертифіковані раніше оцінювачі повинні в черговий раз доводити своє право  проводити оцінку.  Виникає питання нерівних, корупційних умов «доступу» до професії, які будуть створені при запровадженні цього заходу. Як влучно висловився Президент: «з ринку надання послуг з оцінки майна були штучно усунуті раніше сертифіковані оцінювачі……».
  5. Постановою затверджується «Порядок проведення оцінки для цілей оподаткування та нарахування і сплати інших обов'язкових платежів, які справляються відповідно до законодавства» , положення якого суперечать Національним стандартам оцінки, що прийняті на виконання Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».  Національні стандарти є регуляторними та науково обґрунтованими  нормативно-правовими актами; процедура їх прийняття супроводжувалась громадськими обговореннями як з сторони оціночної спільноти, так і з сторони інших зацікавлених суб’єктів. Лише після цього відбулось їх затвердження постановами Кабінету міністрів України.  Дана ж Постанова пропонує підлаштувати та  пристосувати Національні стандарти новоствореному  Порядку, а не навпаки. Мало того, Постанова пропонує доповнити норми Стандартів  сумнівними  «іншими нормативно-правовими актами, в тому числі і Фонду державного майна». Але ж зрозуміло, що регулювання правил застосування методичних підходів та різних видів  вартості в різних по суті  нормативно-правових актах може привести до непорозумінь, конфліктів та спотвореного судження про вартість. Окрім того, відсутність вичерпного переліку інформації створює передумови для бюрократичної тяганини. Постанова «розмиває» механізм нормативно-правового регулювання оціночної  діяльності, що створює умови для зловживань та маніпуляцій з процесами визначення вартості для різних цілей.
  6. Запровадження додаткових напрямів (спеціалізацій) не можна пояснити як з економічної, так і з правової точок зору. Якщо раніше «напрями (спеціалізації)» визначались за видом майна (що оцінюємо? будівлю, земельну ділянку, транспортний засіб тощо), то «спеціалізації 1.8 і 2.3»  або «напрям 3»  створені за принципом «для кого» оцінюємо. По суті, впроваджено абсурдну ситуацію, коли вартість буде визначатись для різних Замовників окремо за окремими напрямом: для фізичних осіб, для податкової служби, для виконавчої служби,  для Фонду державного майна, для правоохоронних органів, для митниці, тощо. Це суперечить чинним Національним стандартам оцінки, в яких визначені види вартості, типи майна, але не визначені відмінності у вартості в залежності від Замовника. Більш того, ніде, в жодних країнах світу, ні в Міжнародних стандартах оцінки, ні в Європейських немає різниці у величині вартості в залежності від Замовника оцінки.

Постанова містить в собі ряд корупціогенних  факторів:

  1. За даною Постановою «склад та порядок роботи атестаційно-рецензійної  та екзаменаційної комісії затверджуються Фондом.  Одні і ті ж самі особи мають право входити до складу атестаційно-рецензійної та екзаменаційної комісій». Фонд держмайна ще до прийняття даної Постанови в 2012 році в порушення статті 16 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»  запровадив корупційну схему по створенню декількох екзаменаційних комісій з обраними Фондом членами певних саморегулівних організацій, а не єдиної комісії з представників усіх  саморегулівних організацій. Історично в саморегулівних організаціях оцінювачів (СРО) зібрані фахівці з різних галузей господарства. Чим ширший спектр діяльності оцінювачів по різним напрямкам в теоретичних і практичних дослідженнях, тим вищий науковий та професійний рівень СРО. Ось чому діючим профільним Законом про  оцінку була передбачена  єдина  Екзаменаційна комісія, склад якої формувався виходячи  з рівнопропорційного принципу делегування представників  кожної  з  саморегулівних організацій. Наявність в єдиній екзаменаційній комісії представників різних саморегулівних організацій не тільки відповідала демократичним принципам, але і гарантувала збереження об’єктивності визначення рівня знань оцінювачів. В Постанові же внесено не просто дивне, а явно корупційне обмеження щодо прив’язки саморегулівної оціночної організації тільки до одного напряму оцінки. Це положення обмежує СРО у виконанні своїх статутних завдань – контролю за якістю підготовки оцінювачів, звужуючи можливості для професійної саморегуляції ринку, що суперечить світовому досвіду та цивілізованому розвитку професії. Знову корупційна складова: в комісії є представники тільки однієї СРО.  Комісії, «приписаній» до однієї СРО, надається непомірний вплив. Екзамен стане для деяких СРО інструментом по недопущенню «зайвих» до оцінки для оподаткування («припинення права на заняття професійною оціночною діяльністю, зупинення дії кваліфікаційного свідоцтва оцінювача»). Аналогічним чином відбувались події в травні: було організовано навчання лише 40 «обраних» осіб. Крім того, якщо оцінювач сертифікований по декількох напрямах оцінки і його за рішенням  однієї з Екзаменаційних комісій позбавляють кваліфікаційного свідоцтва з одного напряму за порушення, які взагалі не сумісні із діяльністю оцінювача, то згідно законопроекту ця особа все одно залишає за собою право бути оцінювачем з другого напряму. Тобто, такий оцінювач зможе продовжувати неякісну діяльність за іншими напрямками, що не є прийнятним. Саме тому  Екзаменаційна комісія повинна бути  єдиним органом.
  2. В Постанові мови не має про дерегуляцію і демократію. В порушення Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»  Постанова заборонила проводити рецензування Експертним радам саморегулівних організацій оцінювачів та досвідченим авторитетним оцінювачам з багаторічним стажем роботи.  Тепер рецензування будуть проводити тільки чиновники Фонду держмайна, або залучені тим же Фондом певні оцінювачі. Призначення Фондом особи-рецензента є порушенням прав споживачів оціночних послуг, які за цією нормою обмежуються у виборі рецензента.  Чому споживачі не можуть вільно обирати рецензентів? Чому експертні  ради,  що спеціально  створені  саморегулівними  організаціями  оцінювачів з метою  контролю  за  якістю оцінки майна, повинні отримувати дозвіл від ФДМУ на рецензування?
  3. До того ж,   рецензування звіту за новим Порядком може здійснюватись на вимогу не тільки Фонду держмайна,  але і атестаційно-рецензійних і екзаменаційних комісій, які також створені  Фондом. Не зрозуміло, чому ці комісії можуть вимагати проведення рецензування,  в тому числі звітів про оцінку за попередні періоди до прийняття даної Постанови.
  4. Відповідно до  Постанови  всі керівники суб’єктів оціночної діяльності повинні відповідати вимогам, встановленим Фондом держмайна,  в тому числі успішно скласти іспит в приватному навчальному закладі на відповідність знань у сфері оцінки майна, майнових прав за програмою, що за своїм обсягом не може бути меншою, ніж програма базової підготовки оцінювачів, та містить інші питання законодавства, який проводиться атестаційно-рецензійною комісією, та отримати (у разі успішного складання іспиту) свідоцтво керівника суб’єкта оціночної діяльності. До поняття «свідоцтво керівника» ще не додумалось навіть Міністерство освіти..... Але ж звіт про оцінку підписує оцінювач, який і несе відповідальність за його достовірність, а керівник – це, в першу чергу,  менеджер. Такий захід дуже нагадує механізм  відсіву бажаних оцінювачів та суб’єктів оціночної діяльності від небажаних учасників  на цьому ринку з точки зору авторів схеми.
  5. З набранням чинності Постановою  Оцінювачем зможе бути особа, якій не потрібне річне стажування та практичний досвід, оскільки  «обрані початківці» повинні отримати миттєвий доступ до оцінки. А річне стажування, яке пройшли понад 10 000  сертифікованих оцінювачів, Постанова підмінила складанням навчальних звітів під час двотижневого навчання. Мало того, звіти складаються незалежно від напряму (спеціалізації) оцінки, тобто для отримання спеціалізації оцінки нерухомості можна подати звіт з оцінки автотранспорту. Чому через 15 років розвитку в Україні професії «оцінювач» виникає потреба у послабленні вимог для новоспечених "фахівців" і чи відповідає такий підхід вимогам національної безпеки і національним інтересам з огляду на те, що скасування стажування стосується оцінювачів усіх кваліфікацій, у тому числі і тих, що оцінюють державне майно? Між тим, відповідно до статті 4 Закону України «Про засади протидії та запобігання корупції», оцінювачі віднесені до категорії осіб, які надають публічні послуги і прирівняні до осіб, уповноважених на виконання функцій держави. До цієї категорії також віднесені інші особи щодо яких законодавством встановлено обов’язкове стажування і вимоги до нього тільки посилюються: нотаріуси, адвокати, судові експерти, арбітражні керуючі та інші (середній строк стажування у вказаних професій – від одного до трьох років). В інших країнах, зокрема, Росії, США, країнах Європейського Союзу, передбачене стажування для отримання кваліфікації оцінювача від року до шести років. За збереження стажування виступають науковці – доктори та кандидати наук, які направили до народних депутатів (в листопаді 2012 року)  відповідне колективне звернення. Стажування не позначається на вартості оціночних послуг та не ускладнює доступ до професії. На сьогодні є достатня кількість оцінювачів, які здатні задовольнити суспільний попит на оцінку для цілей оподаткування, тому немає потреби у негайному збільшенні числа оцінювачів, у зв’язку з оцінкою для цілей оподаткування. Більше того, в умовах економічної кризи та рецесії більшість діючих оцінювачів відчувають нестачу достатньої кількості замовлень.
  6. Постановою здійснюється  підміна понять: державної системи стандартизації на штучно надуману «систему управління якістю». Замість вивіреної ІSO, яка допомагає організації процесу виробництва товарів або надання послуг,  вводяться обмеження, які не покращують якість роботи, а прив'язують суб’єкта оціночної діяльності  до повсякчасних вказівок  Фонду держмайна  і вносять надумані етичні вимоги, вимоги автоматизованої оцінки (повний нонсенс), вимоги організації документообігу, в тому числі автоматизованого; вимоги автоматизованої обробки даних під час підготовки звіту про оцінку; вимоги належного зберігання печаток, штампів та бланків; забезпечення захисту персональних даних; процедури надання послуги; процедури співпраці з клієнтом; процедури забезпечення персоналом; процедури організації розгляду скарг. Дана система  «управління якістю» відповідно до  Постанови повинна бути розроблена, документально оформлена, постійно підтримуватися та удосконалюватися у строки, визначені Фондом держмайна. Така заформалізована система оціночної діяльності може не просто відволікти від головного процесу - виготовлення звіту про вартість, а нівелювати сам процес оціночної діяльності до максимального його спрощення. Штучне введення правил організації системи контролю якості недоцільне, хоча б тому, що професійна оцінка в Україні регламентується Міжнародними  і Національними стандартами оцінки, затвердженими Постановами Кабміну! В такому вигляді запровадження   переліку вимог буде прямим  втручанням у господарську  діяльність підприємства, що заборонено Господарським кодексом України.  Але головна корупційна складова прописана в останньому реченні: «у разі коли система управління якістю (в цілому або її складова частина) є об’єктом інтелектуальної власності, суб’єкт оціночної діяльності забезпечує наявність всіх прав, визначених законодавством для її використання. Ось де зарита собака, вже хтось чекає моменту,  коли почне продавати свій «об'єкт інтелектуальної власності»  всім (або обраним) оцінювачам. А Фонд держмайна визнає чийсь (відомо чий) «об'єкт інтелектуальної власності» єдиним і легітимним. Тут і «відкат» у вигляді роялті цілком законно виглядає.
  7. Затверджений Постановою «Порядок проведення оцінки для цілей оподаткування та нарахування і сплати інших обов'язкових платежів, які справляються відповідно до законодавства»   впроваджує  злочинний винахід: огляд об'єкта (як це передбачено діючими Національними та міжнародними стандартами оцінки) оцінювачу проводити не потрібно: «нездійснення огляду відповідно до Порядку проведення оцінки для цілей оподаткування». Сама постановка питання про можливість оцінювати об’єкт без його обстеження вже говорить про планування незаконних схем та оборудок.  (По суті, узаконюється відсутність проведення огляду об’єкту оцінки, як це вже було в червні 2012 року). Створюються передумови для фальсифікацій та свідомого спотворення результату оцінки. Такі випадки навіть були приводом для судових позовів та кримінальних справ. Якщо це втілити в життя за допомогою Постанови, то інцидентів значно побільшає. Крім того, згідно  Постанови: «Вихідними даними для визначення оціночної вартості об’єкта оцінки можуть бути інформація, надана замовником оцінки, інші документи, подані суб’єктові оціночної діяльності замовником оцінки, а також інформація про продаж та пропонування подібних об’єктів. Відповідальність за достовірність вихідних даних, наданих замовником оцінки (отриманих від нього) для проведення оцінки, несе замовник оцінки». Такі положення дозволять будь-яку фальсифікацію результатів оцінки.
  8. Міністерство юстиції України в листі від 21.03.2013 року за № КО 2549/13.2 «запевняє у безпідставності очікування негативних наслідків...» і в той же час зосереджується на посиленні покарання  для сертифікованих оцінювачів: на розширенні «переліку підстав для прийняття рішення про зупинення дії кваліфікаційного свідоцтва оцінювача та припинення права на зайняття професійною оціночною діяльністю, притягнення оцінювача до відповідальності».  Явно прослідковується намір «зменшити» кількість оцінювачів за допомогою такого собі міні-кримінального кодексу.

Серед підстав  анулювання Фондом держмайна сертифіката суб’єкта оціночної діяльності (юридичної особи), зокрема:

  • «буде визнана неякісною оцінка будь-якого оцінювача, який працює в складі суб’єкта оціночної діяльності». Як бачимо, мова йде не про анулювання кваліфікаційного свідоцтва  оцінювача, а про анулювання сертифіката підприємства – юридичної особи. Простими словами, завод металовиробів або кондитерську фабрику слід закрити, якщо виявлено брак деталі, виробленої робітником, або неякісну цукерку, виготовлену працівницею;
  • буде «виявлено факт позбавлення кваліфікаційного свідоцтва хоча б одного з оцінювачів, що працює у складі суб’єкта оціночної діяльності». Уявимо, що на підприємстві працює 6 оцінювачів, в тому числі: один сертифікований за напрямом 3 «оцінка для оподаткування»,  троє  - за напрямом 1,  двоє - за напрямом 2.  Позбавлений свідоцтва один з трьох оцінювачів, які сертифіковані за напрямом 1. На якій підставі  анулюється сертифікат у всього підприємства?
  • на якій підставі  при зупинені дії кваліфікаційних свідоцтв оцінювачів (наприклад, не вчасне проходження в приватних навчальних закладах підвищення кваліфікації) сертифікат суб’єкта оціночної діяльності (підприємства) анулюється, а не зупиняється?
  • на якій підставі  у суб’єкта оціночної діяльності, в штаті якого працює до десятка оцінювачів, набрання законної сили судових рішень щодо задоволення позову до одного з оцінювачів щодо проведення ним неякісної оцінки, приведе до анулювання сертифікату всього суб’єкта оціночної діяльності?
  • чому неінформування письмово в тижневий строк Фонду не тільки стосовно змін, що відбулися в складі суб’єкта оціночної діяльності та його юридичному статусі,  а невизначеної конкретно "іншої суттєвої інформації" приводить до анулювання сертифікату?
  • чому Фонд держмайна наперед не лише припускає можливість отримання недостовірних даних у звіті про оцінку, коли така інформація надається  замовником оцінки, і не анулює  в такому випадку сертифікат? Напевно тому, що  оцінка спрощується до рівня першого класу початкової школи, а даний Порядок виправдовує порушення Національного стандарту №1 і офіційно дозволяє новобранцям оцінювати об'єкт без його огляду?
  • чому при позбавленні керівника суб’єкта оціночної діяльності  свідоцтва керівника, власник суб’єкта оціночної діяльності не може просто поміняти керівника? Натомість Фонд анулює сертифікат суб’єкта оціночної діяльності?
  • чому «ненадання звітів про оцінку за попередні періоди, під час здійснення Фондом контролю" явно раніше сертифікованих оцінювачів і явно тих звітів, які складені до прийняття даної Постанови, є підставою анулювання сертифікату суб’єкта оціночної діяльності?
  • чому порушення оцінювачем вимог до якості послуг  приводить до позбавлення свідоцтва керівника, а значить і до позбавлення сертифіката суб’єкта оціночної діяльності і навпаки! Позбавили сертифіката керівника, значить залишили без сертифіката і СОД.  Як Вам така арифметика?

Це ще не повний список «подарунків» оцінювачам. Формулювання підстав для анулювання настільки розпливчасті і не конкретні, що з великим успіхом можна  анулювати сертифікат у будь-якого суб’єкта оціночної діяльності. І це при тому, що «Рішення про видачу сертифіката суб’єктові оціночної діяльності, сертифікат якого анульований, може бути прийняте Фондом не раніше ніж через один рік з дати анулювання сертифіката». 

Постанова обмежує доступ до професії також адміністративним нав’язуванням забезпечення  автоматизації оцінки, наявністю програмно-апаратних комплексів (за користування якими суб’єктів оціночної діяльності, як вже повелося, будуть змушувати сплачувати значні кошти у вигляді відрахувань за користування продуктами інтелектуальної власності на користь «сторонніх організацій»). Автоматизація не може у повній мірі відтворити емпіричний досвід оцінювача та людські вимоги до об’єкту, і це цілком підтверджує міжнародний досвід та загальні засади Міжнародних Стандартів Оцінки. Виникає також немаловажне питання – хто є власником таких програмно-апаратних комплексів, тобто здійснює прямий контроль над усіма оцінювачами та результатами їх праці? Хто буде нести відповідальність за можливі помилки цього комплексу? Чим визначається відповідальність розробника, адже відповідальність оцінювача детально прописана як у діючому Законі, так й у проекті?

Сурогатний термін спеціалізації «оціночна вартість», яка повинна визначатися у межах надуманого напряму (спеціалізації) «оцінка для оподаткування», є синтетичним, про що свідчить навіть п.11 Тимчасового Порядку визначення оціночної вартості нерухомості та об'єктів незавершеного будівництва, що продаються (обмінюються):  «Оціночною вартістю земельних поліпшень є ринкова вартість». На даний момент на ринку є близько 9000 оцінювачів, які вже мають досвід визначення ринкової вартості майна, і, відповідно, якщо хтось хоче підтримати нову дефініцію - оціночну вартість. Додаткова спеціалізація вводиться саме для обмеження доступу до оцінки майна для цілей оподаткування вже діючих, раніше сертифікованих оцінювачів.

Практика застосування окремих норм щодо особливостей здійснення оцінки майна для цілей оподаткування засвідчила їх хибність. Унаслідок застосування цих норм з ринку надання послуг були штучно усунуті раніше сертифіковані оцінювачі, що, в свою чергу, спричинило подорожчання надання послуг з оцінки відповідного майна.

Про автора
Роман Іщенко
Житель Полтави
Роман Іщенко
2
Останні публікації