Диканька... Втрачений Рай...

Американська письменниця Сьюзен Зонтаг (1933-2004) говорила, що найвище призначення фотомистецтва – пояснити людину людині.

От сьогодні спробуємо це зробити й ми, поєднавши тематику старих фотографій, Кочубеївську Диканьку та полтавський Лувр – художній музей В.В.Бажана.

На старій фотографії з Диканської садиби, яка розміщена в експозиції приватного музею, ми бачимо обряд весільної церемонії. Стара жінка (мати чи хрещена мати) тримає за руку наречену, поряд представник нареченого (батько чи хрещений батько), що запрошує наречену стати біля судженого, щоб розпочати весільну церемонію.

Для персоніфікації осіб на фото, ми звернулися за допомогою до нащадка давнього та благородного роду, Олександра Андрійовича Кочубея.

Олександр Андрійович оглянувши фотографію, висловив припущення, що так званим “весільним отроком”, тобто молодою людиною з коротко обстриженим волоссям, що стоїть в центрі в білому одязі є Віктор Вікторович Кочубей.

Весільний отрок – персонаж дворянських весіль того часу. Це як правило був молодший брат чи близький родич нареченої. Він обував наречену, подавав на срібній таці (що й ми бачимо на фотографії в хлопчика в руках) рукавички та фату, проводжав наречену до карети та ніс за нею шлейф. Цей образ в трохи зміненому вигляді прижився і в наших весіллях, традиції яких фрагментарно ще існували на Полтавщині у 90-х минулого століття – згадайте молодшого брата нареченої, який палицею не пускає нареченого з дружками до нареченої вимагаючи “викуп”.

Князь Віктор Вікторович Кочубей (1893-1953) син Віктора Сергійовича та Олени Костянтинівни Кочубеїв. В дитинстві часто проводив час в родовій садибі в Диканьці.У 1916 році після закінчення Петроградського політехнічного інституту й отримання освіти інженера-економіста, Віктор закінчує прискорений курс офіцерського училища Пажеського корпуса. Отримує чин прапорщика. Служачи в Кавалеградському полкові Її Імператорської Величності Марії Федорівни, брав участь в І Світовій війні. У 1917 р. відряджений в військову місію в Парижі. В Громадянській війні участі не приймав.

В Полтаву він повернеться вже у 1944 р. в чині капітана Військово-Повітряних сил США. Приймав участь у визначені місць під Полтавою, Пирятином та Миргородом та підготовлені аеродроми для базування літаків в операції “Френтік”.

Віктор Вікторович Кочубей був меценатом, один з видних діячів масонського руху, фундатором деяких лож.

Колектив дослідників приватного Полтавського художнього музею В.В.Бажана висловлює подяку Alexander Kotchoubey за допомогу.