Диканька... Храм Святителя Луки Кримського...

“Великі роди помирають і припиняються в нас, як тільки ми наслідуємо лише одне прізвище, не наслідуючи прославляючі наш рід доблесті” – говорив французький проповідник Жан-Батіст Майсійон.
Тому основна задача в генеалогії не тільки пошук пращурів. Це саме пошук тієї слави та величі, яка могла бути від нас відірвана та схована в епохах! І це стає пошуком самого себе!
Однією з праць проведених полтавським генеалогом В.О.Тарасовим в стінах Полтавського художнього музею В.Бажана є створення генеалогічної схеми унікальної особистості, що поєднала у своїй долі Боже милосердя та людську турботу, доктора богослів’я та доктора медицини, архієпископа та лікаря-хірурга, людину що була спочатку канонізована в лик святого, а вже потім земною владою реабілітована, як жертва політичного терору, Луки Войно-Ясенецького (1877-1961).
Генеалогічна схема створена В.О.Тарасовим містить не лише джерела роду Войно-Ясенецького, розгалуження споріднених родів. Вона закінчується сучасними нащадками, більшість з яких стали лікарями, докторами медичних наук, психологами, що й нині мешкають як в Україні, так і її межами.
Тобто милосердне діло започатковане архієпископом Лукою для сповнених мук продовжується і нині!
І саме ця схема показує нам, що вспадковується не тільки й не завжди прізвище. Вспадковується в першу чергу саме та доблесть роду, про яку ми говорили спочатку!

Але на цьому наша робота не припиняється. Схема буде поглиблюватися. Тепер за рахунок праці в архівах: в документах Департампенту Герольдії Сентату виявлено чотири справи з родовими свідоцтвами Могилівської, Новгородської, Подольської і Полтавської гілок Роду Войно-Ясенецьких.