Блог Олександра Згурського

Это - не ностальгия за ушедшим. Она сейчас не модна. В моде пена на устах и рассказы о кровавом: режиме, прошлом и т.п. Этот пост скорее с вопросом, который терзает душу: "неужели это было?"

Есть такое хобби - стендовый моделизм!

Именно Человек. Символ эпохи, настоящий воин и сильный политик.

Если рыба гниёт с головы, а страна - с верхушки, то мы, получается, уже почти догнили...

В Украине за ношение армейского камуфляжа теперь можно "схлопотать".

Кілька думок про те, чому арешт Тимошенко і Луценка може бути корисними нашому суспільству.

Кожен з нас по-своєму намагається відповісти на багато світоглядних питань. "Чому живемо бідно?", "Хто винний?", "Що робити?" - ці та багато інших питань хвилюють кожного. Мені здається - вихід поряд із нами. Надіюся, що у циклові блогових записів зможу когось переконати.

"Мы живем в самой красивой стране на свете. А остальные страны нам просто завидуют" Наша Раша (с).

Дана публікація - такий собі компроміс між тим, що хотілося сказати, і тим, що буде цікаво (якщо вже буде) читачам. Знову підніму непопулярну в нашому суспільстві тему Чорнобильської катастрофи. Чому не 26 квітня, запитаєте? Та тому, що соромно згадувати про героїв раз на рік.

Послужити в армії мені не довелося, саме тому написане в жодному разі не варто розглядати як чітку і однозначну оцінку наявних справ. Це лише моє особисте бачення проблеми української "броні", базоване на історичних фактах, аналізові ТТХ та словах небагатьох танкістів, яких мені вдалося зустріти на життєвому шляху.