Обережно: українська мова!

* Стара бабуся не може написати заяву до собесу, то що, їй на старості українску вчити?

Державні органи приймають листи будь-якою мовою. Бабуся може писати кримсько-татарською, їдишем, угорською чи іншою мовою народів України.

Це чиновник має зрозуміти, що пише бабуся, за це він і гроші отримує. А от відповідь бабусі прийде українською - бо державну мову у нас вчать у школі і прочитати старенькій зможе будь-хто молодший за віком.

До речі, іспит з української є обов'язковим навіть при прийнятті іноземцями громадянства України. Не вірите? Спитайте у паспортному столі.

* Більшість людей в Україні розмовляє російською, і українська державна мова порушує їхні права.

Останній перепис свідчить, що 67% населення України вважає українську - рідною мовою. Соціологія ж твердить, що більшість все-таки знає дві мови і використовує їх залежно від ситуації.

Держава не примушує людей розмовляти між собою державною мовою - тим більше якщо йдеться про спілкування в родині, на вулиці, в транспорті. Але держслужбовці повинні спілкуватися однією мовою між собою - інакше це буде не система управління, а базар. Кожен зможе сказати, що не виконує закон, бо "нє панімєт".

Держава говорить з громадянами державною мовою - вона не дівчина за викликом і не може підлаштовуватися під мовні звички кожного. Знання державної мови забезпечує школа, і це знання потрібне перш за все для спілкування з державою.

* Культурна людина завжди говорить тою мовою, якою говорить співрозмовник.

Не зовсім так - навіть найкультурніше людина не знає всіх мов. Культурна людина для спілкування вибирає мову, яку знає вона і співрозмовник. А оскільки громадяни України гарантовано вчать у школі державну мову, культурна людина перш за все буде використовувати саме її - так більше шансів, що зрозуміють дійсно усі.

Інакше вийде, що кримський татарин, який працює провідником поїзду Київ-Сімферополь буде розносити чай тільки братам-татарам та вченим тюркологам. Смішно? Та не зовсім - адже до влади у країні прийшли подібні провідники, і вони користуються відповідною логікою.

* Депутат чи міністр в ефірі повинен відповідати на запитання слухача тією мовою, якою його запитали?

Якщо депутат присутній у ефірі представляє владу (оголошено, що він - депутат) - має використовувати державну мову, щоб бути зрозумілим всім слухачам. Те саме стосується держслужбовців.

Якщо можновладець присутній в ефірі, як приватна особа - аматор кицьок чи то чудовий сім'янин - і він не зацікавлений, щоб його розуміли всі, він може говорити будь-як.

Щоправда, у цивілізованих країнах - наприклад, Росії, - такому депутату підсадили б перекладача, бо там закон дозволяє використовувати в ефірі інші мови тільки за умови, що забезпечено переклад російською. Те саме стосується виступів у Думі - татари можуть говорити татарською, але має бути російський синхрон.

* Я не українець, а єврей (румун, гагауз, угорець), тому говоріть зі мною російською.

Я хочу допомогти вам вдосконалити знання державної мови. Говоритиму повільніше, і наше спілкування буде не тільки приємним, але й корисним.

Усі громадяни України незалежно від національності чи місця проживання мають розуміти державну мову, щоб нормально спілкуватися з державою. Тому тим, хто погано розуміє українською варто вдосконалюватися. Державна мова є МОВОЮ МІЖНАЦІОНАЛЬНОГО СПІЛКУВАННЯ для багатонаціональної України. Це - одна з функцій державної мови.

* Чому б не зробити в Україні дві державні мови? Як у Канаді (Фінляндії, Бельгії), або й більше як у Сінгапурі чи Індії.

Нам ментально ближчий досвід Росії. Зокрема у мовному питанні. Росія має великий та успішний стаж життя як багатонаціональна країна. Державна мова в Росії одна - і жодних мовних проблем. Про негаразди ж багатомовних держав гудять усі ЗМІ.

І справді - якщо ми не маємо сталого офіційного погляду на мовну політику, варто вчитися у тих, хто має більшу практику і ближчий нам ментально. Наприклад Росія, чи то Польща.

Що ж до Канади та інших багатомовних країн, їх можна поділити на дві категорії:

- країни з фіктивною двомовністю, як Фінляндія, де другу державну шведську ніхто не знає;
- країни з загрозою сепаратизму територіального (Канада, Індія) чи культурно-інформаційного (Бельгія та Сінгапур).

У монолітній державі не може бути двух рівноправних державних мов, так само, як двох армій, двох поліцій тощо - це не наша вигадка, а закон природи (докладніше у нашій статті).

* А чому тоді в деяких країнах немає державної мови, але є офіційна, а іноді й не одна?

По перше, незрозуміло, чим відрізняється офіційна мова від державної? А по-друге, чи варто брати приклад з таких країн? Існують країни, де й столиці немає, або є одночасно дві чи три.

На жаль, нам не вдалося знайти готової теорії державної мови. Хто знайде - підкажіть. На наше переконання, державна мова - це такий самий державний інструмент, як валюта, військо і т.ін.

Так само, як обіг кількох валют у банках України (зокрема кредитування у доларах та євро) призвів до банківської кризи 2008-2009, офіційний обіг кількох мов призводить до інформаційної та територіальної кризи.

Аби цього не сталося, потрібен добрий закон про державну мову. Наприклад, такий, як у Росії. Треба перекласти його і прийняти - успішний досвід не гріх і запозичити, а заразом убезпечимося від претензій з півночі.

* Навіщо потрібне українське дублювання іноземних фільмів? Усі знають російську.

По-перше, російську знають далеко не всі, особливо серед молоді. По-друге, дублювання - це робочі місця для тисяч людей. Ви хочете, щоб гроші отримували тільки російські перекладачі, актори та режисери, а наші були безробітними?

Уся загальнодоступна інформація повинна бути державною мовою. Цим гарантується вільний доступ кожного громадянина до цієї інформації, бо всі громадяни вчать у школі державну мову.

* Але українські переклади - неякісні. Хай спочатку навчаться як слід перекладати, а тоді вже лізуть.

По-перше, російські переклади теж неякісні, українські сьогодні є кращими. По-друге, де ж перекладачі навчаться добре працювати, якщо не будуть перекладати? Мова, як і кохання, вдосконалюється на практиці.

Українська школа перекладу має давні традиції і високий авторитет. Біда в тому, що останнім часом вона не була затребувана. Для того, щоб забезпечити високий рівень, потрібна практика - в кіно, телебаченні, книжках. Навіть неозброєним оком помітно, як зростає якість - навіть такого одіозного явища, як субтитри.

Треба враховувати також, що більшість "російськомовних" українців абсолютно безпідставно вважають, що спілкуються російською. З точки зору письменного росіянина - це смішний і дикуватий суржик. Тому російський переклад, зроблений в Україні, завжди буде гіршим за російський переклад, зроблений в Росії.

* Чи можна людині, неатестованій у школі з державної мови, складати іспити до ВНЗ іншою мовою?

Якщо людина не здатна вивчити українську, вона навряд чи зможе засвоїти програму ВНЗ. Розумові здібності не дозволять. Тож краще й не пробувати

Неатестація з державної мови - нонсенс. Якщо іноземець не складе іспит з державної мови, він не зможе отримати український паспорт, за законом, звісно. Держава безкоштовно навчає громадян державній мові і за це вимагає, щоб вони її знали.

Інакше колись громадяни скажуть: "Не зрозумів рішення суду. Не зрозумів попередження міліціонера. Не зрозумів вимог податківця." Усе справедливо.

* Треба знати багато мов. У Європі усі знають кілька мов.

За межами туристичних гетто люди здебільшого знають одну, рідну мову. Неодноразово переконувалися у цьому особисто.

Більше за те - пересічна людина не може досконало знати багато мов, фахівці твердять, що у випадку побутової двомовності, страждають обидві мови - обмежується словниковий запас, зникають нюанси, пропадають рідковживані слова.

* Російську мову в Україні утискають.

Це чиста спекуляція. Більшість газет, журналів, книжок, телепрограм доступні виключно російською. Швидше українська мова утискається, бо українських книжок, журналів та газет - абсолютна меншість.

За великим рахунком, усі ЗМІ, які мають статус загальнодержавних - газети, журнали, радіо, телебачення та т. ін. - повинні були б мати повноцінну версію державною мовою. Регіональні ЗМІ - інша справа, вони можуть виходити тільки мовою місцевої громади, в Болграді - болгарською, у Закарпатті - угорською і т.д.

* Україна ратифікувала Хартію мов нацменшин. Треба її ввести як закон, і все буде вирішено.

Хартія мов нацменшин гарантує ОДНУ газету місцевою мовою, ОДНУ радіостанцію та ОДНУ телепрограму. У нас, здається, тут все гаразд і без хартії. До того ж наш сусіда - Росія - не ратифікувала цю Хартію. Чому? Треба замислитися, бо росіяни мають великий досвід життя у багатонаціональній державі.

У преамбулі Хартії сказано: "...охорона і розвиток регіональних мов або мов меншин не повинні зашкоджувати офіційним мовам і необхідності вивчати їх".

Тому Хартія не дає права не знати державної мови. Знати державну мову відповідно до Хартії мають усі. Хартія спрямована на захист дійсно слабких мов. А російська в Україні не є слабкою. Слабкою, на жаль, є українська. І саме вона потребує законодавчої підтримки.

* Почєму моєво рєбьонка заставляют говоріть по-украінскі?

А чому вашу дитину примушують говорити англійською на уроках англійської? Чи то німецькою? Українська школа навчає дітей українській мові. Українську мову неможливо вивчити, якщо не говорити нею, - втім, так само, як і будь-яку іншу мову.

У списку прав людини немає такого права - ПРАВА НЕ ЗНАТИ. Знати державну мову - обов'язок громадянина. А ваша дитина - майбутній громадянин. Для того, щоб мову знати, її треба вивчити.

* Я не можу віддати дитину до російської школи, бо поруч немає. Їй доводиться вчитися в українській.

Українська школа дає не гірші знання, ніж російська. А російська мова вивчається і в українських школах. Крім того її повно у телевізорі, газетах і т.ін. Тож російська мова вашої дитини не постраждає.

На жаль, жодна держава у світі не може відкрити для кожної людини окрему школу -комусь завжди не вистачить. У місцях компактного проживання відкриваються національні школи.

Цю систему треба вдосконалювати, але не варто віддавати на відкуп місцевим радам чи батьківським зборам - у таких складних питаннях, як освіта, медицина, юриспруденція не можна вирішувати голосуванням. Держава - складний механізм і вимагає щоденної кропіткої роботи з удосконалення.

* На фіга ви все це пишете? Все одно зараз введуть другу державну або регіональні мови і алєс. Усі будуть говорити російською, а ви хоч встрельтеся.

Закони існування держави і мови - штука об'єктивна. Вони не залежать ані від нас, ані від можновладців. Президент чи Рада можуть завтра запросто відмінити другий закон Ньютона. У них розуму вистачить - бо вони не думають про наслідки. А наслідком введення другої мови буде розкол України на дві різні держави. Давайте називати речі своїми іменами.

Колись люди щиро вірили, що Земля пласка і палили на багатті всіх, хто вважав інакше. Незнання законів існування держави не звільняє від їх виконання, а порушення карається найвищою мірою - зникненням цієї самої держави.До речі, зверніть увагу - найбільше мовних протестів відбувається у регіонах, де державної мови днем з вогнем не знайдеш: у Криму, Донецьку, Луганську, Одесі.

Стає зрозумілим, що боротьба точиться не за можливість використовувати та вивчати російську - з цим там усе гаразд. Вони борються за право ігнорувати українську і заявляти, як той проводник: "Я з Луганська (Криму, Одеси), тому зі мною говоріть російською."

На жаль, прагнення ігнорувати державну мову підриває основу управління країною. Закони і розпорядження влади повинні бути одні на всіх.

* І всьо равно нє заставітє! Я буду говоріть по-русскі!

Та облиште! Янукович вивчив українську мову, і нічого. Невже ви гірші за Януковича?

Джерело - Українська правда

http://www.pravda.com.ua/articles/2010/08/19/5313044/