Мафія Полтави розібралася з кращими

За результатами весняного сезону пройшло нагородження кращих:

1 місце – Мадам Пусік, яка вразила своєю інтуїцією і вмінням вираховувати «мафію» на першому колі, читаючи невербалику гравців як відкриту книгу, отримала сертифікат на іменну маску.

2 місце – Джузеппе, перевершив усіх в аналітиці та вмінні із однаковим нордичним спокоєм грати як за чорних так і за червоних, абсолютно не видаючи себе ні рухом ні поглядом і як рятуючи команду «чорних», залишаючись один на чисельно переважаючу команду «мирних», так і ведучи «червоних» правильною дорогою до перемоги.

3 місце і сертифікат на призове відвідання ігор отримала Лоліта.

  

Незмінним ведучим гри, як завжди, був Юліан, створюючи незабутню атмосферу справжньої мафіозної «сходки».

Віва, яка на протязі всього сезону, нівелюючи всі закони випадкових карт, грала переважно Доном, врешті-решт заслужено довела справедливість такого вибору Долі і виборола звання кращого Дону сезону.

Традиційно зал було декоровано відповідно до події – приглушене світло, оксамит, пелюстки троянд, муляжі зброї та коштовностей – все це дарувало відчуття таємничості і вишуканої чуттєвості.

Звісно, дрес-код був відповідним – ретро 20-40 років 20 сторіччя, дозволяв учасникам вечору відкрити в одязі свою індивідуальність та виразити, не можливий в денному житті потаємний образ.

В цілому «Мафія» це певна субкультура, яка об’єднує в собі вишуканість ретро стилю із певним романтизмом авантюри і тонкою грою інтелекту у поєднанні із психологічною проникливістю, вмінням бачити співрозмовника наскрізь, та зчитувати щонайменші зміни обличчя візаві.

Довідково:

Ма́фія — салонна командна психологічна покрокова рольова гра з детективним сюжетом, яка моделює боротьбу інформованих один про одного членів організованої меншості проти неорганізованої більшості.

Дослідники виділяють два типи ігор: змагання (боротьба) і вистава (маскарад). «Мафія» вдало поєднує в собі риси обох типів. Вона одночасно і шоу, і боротьба за виживання. На відміну від карт ця гра ніяк не пов'язана з грошима, на відміну від гольфу не потребує фінансових витрат, на відміну від футболу — доброї фізичної підготовки. Найголовніше: вона дає тільки цінне інтелектуальне задоволення. В бескорисливій несерйозності гри приховано її потенціал.

Зав'язка сюжету: мешканці міста, знесилені від розгулу мафії, приймають рішення посадити у в'язницю всіх мафіозі до одного. У відповідь мафія розпочинає війну до повного знищення всіх.

Гра придумана весною 1986 року студентом факультету психології МДУ Дмитром Давидовим із Каменськ-Уральського. Спочатку в неї грали у гуртожитках, аудиторіях і коридорах МДУ, але після того як деякі студенти університету провели канікули в літніх студентських таборах, де відпочивали студенти й інших радянських вузів, гра разом із новими гравцями почала розповсюджуватися в інших учбових закладах СРСР.

Прототип гри «Мафія» — європейська гра під назвою «Вбивця» (англ. Murder, нім. Mord im Dunkeln), відома з середини XX століття.На відміну від гри «Мафія» у «Вбивці» гравці шукають одного маніяка, а в «Мафії» гравці за допомогою обговорення вже вираховують колектив убивць — команду мафії.

Коротко (класична гра)

Ведучий раздає учасникам гри карти «сорочкою» догори.

Ті, кому випали червоні, складають команду незнайомих одне з одним «чесних мешканців міста» (також поширені назви «мирні жителі» і скорочения «чж», «мж» чи «гр» (громадянин)). Один із «чесних мешканців», який отримав червоного туза, особливий гравець — «комісар».

Гравці з чорними картами — команда «мафії».

Ігровий процес розділений на дві фази — «день» і «ніч».

Коли ведучий оголошує в місті фазу ночі, гравці заплющують очі — «сплять». В першу ніч ведучий дозволяє гравцям із чорними картами — «мафії» — розплющити очі і запам'ятати своїх соратників — «познайомитися». Після чого мафія «засинає», а ведучий каже прокинутися комісару. Таким чином ведучому стає відомий розклад (він дізнається, хто є хто).

По оголошенню фази дня прокидаються всі жителі. Вдень гравці обговорюють, хто з них може бути «нечесним» — причетний до мафії. Наприкінці обговорення ведучий оголошує відкрите голосування за ув'язнення (в різноманітних версіях гри цей процес називають Лінчуванням, повішенням, вбивством). Найбільш підозрілий мешканець, який набрав найбільшу кількість голосів відправляється за ґрати (покидає гру).

Потім наступає фаза «ночі». Вночі просинається мафія, беззвучно (жестами) вбиває когось із живих мешканців, показуючи ведучому кого саме. Мафія засинає. Просипается комісар і вказує на одного з мешканців, котрого бажає «перевірити» на причетність до мафії. Ведучий так само беззвучно, «на пальцях», показує комісару статус перевіряємого.

Вдень ведучий оголошує, кого було вбито вночі. Цей гравець покидає гру, його карта («статус») демонструється всім жителям.

Інформація про події, що відбулися, використовується «живими» гравцями для оговорення та чергового «засуждення»… Гра продовжується до повної перемоги однієї з команд, якщо суперники повністю або ув'язнені, або вбиті…