Поняття та правові наслідки страйку

Віталій Кличко 6 січня говорить, що українці повинні оголосити страйк режиму Януковича.8 січня Майдан створив страйком, також у плані дій Майдану  на 24 січня заплановано проведення попереджувального страйку.

Для тих, кому не хочеться читати "многабукаф" пропоную почати читання зі слів "Загальний висновок та рекомендації"

Поняття страйку та право на страйк.

Згідно ст. 44 Конституції України: “Ті, хто працює, мають право на страйк для захисту своїх економічних і соціальних інтересів. Порядок здійснення права на страйк встановлюється законом з урахуванням необхідності забезпечення національної безпеки, охорони здоров'я, прав і свобод інших людей.”

Законом, який регулює право на страйк, закріплене у Конституції є Закон України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)".

В ст. 17 цього закону дане поняття страйку:

Страйк - це тимчасове колективне добровільне припинення роботи працівниками (невихід на роботу, невиконання своїх трудових обов'язків) підприємства, установи, організації (структурного підрозділу) з метою вирішення колективного трудового спору (конфлікту).

Стаття 2 закону дає поняття колективного трудового спору:

Колективний трудовий спір (конфлікт) - це розбіжності, що виникли між сторонами соціально-трудових відносин, щодо:

а) встановлення нових або зміни існуючих соціально-економічних умов праці та виробничого побуту; б) укладення чи зміни колективного договору, угоди; в) виконання колективного договору, угоди або окремих їх положень;

г) невиконання вимог законодавства про працю.

В п.3статті 18 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" сказано:

Страйк може бути розпочато, якщо примирні процедури не привели до вирішення колективного трудового спору (конфлікту) або роботодавець або уповноважена ним особа, організація роботодавців, об'єднання організацій роботодавців ухиляється від примирних процедур або не виконує угоди, досягнутої в ході вирішення колективного трудового спору (конфлікту).

Висновок: Право на страйк мають всі працюючі, але застосовується це право лише при вирішенні трудових спорів.

Виникнення передумов реалізації права на страйк та порядок його проведення.

Згідно вищеописаного закону, єдиною передумовою реалізації права на страйк є виникнення трудового спору. В ст. 6 Закону сказано, що трудовий спір виникає в момент, коли працівники отримують відмову від роботодавця у задоволенні їх вимог. Також там сказано, що про виникнення колективного трудового спору (конфлікту) орган, який представляє інтереси найманих працівників або профспілки, зобов'язаний у триденний строк письмово проінформувати роботодавця, місцевий орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування за місцезнаходженням підприємства та Національну службу посередництва і примирення.

Вимоги трудового колективу також мають бути належно оформлені, про це йдеться у ст. 4 Закону.

Коли всі можливості домовитись вичерпано, вихід один — страйк. Згідно ст. 19 Закону, рішення про оголошення страйку на підприємстві приймається за поданням виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) чи іншої організації найманих працівників, уповноваженої згідно із статтею 3 цього Закону представляти інтереси найманих працівників, загальними зборами (конференцією) найманих працівників шляхом голосування і вважається прийнятим, якщо за нього проголосувала більшість

найманих працівників або дві третини делегатів конференції. Рішення про оголошення страйку оформляється протоколом. Також в цій статті сказано, що орган (особа), який очолює страйк, зобов'язаний письмово попередити роботодавця або уповноважену ним особу, організацію роботодавців, об'єднання організацій роботодавців не пізніш як за сім днів до початку страйку, а у разі прийняття рішення про страйк на безперервно діючому виробництві - за п'ятнадцять днів.

Страйк — це не стихійне явище, він повинен мати керівництво, яке згідно ст. 20 Закону, визначається загальними зборами (конференцією) найманих працівників при прийнятті рішення про оголошення страйку.

Висновок. Страйк може бути оголошений зборами трудового колективу або його представників лише у разі відмови роботодавця виконати вимоги трудового колективу, коли всі можливості вирішення трудового спору вичерпано. Вимоги трудового колективу мають бути належним чином оформлені, роботодавець повинен бути проінформований про страйк у письмовому вигляді у 7-ми денний, а у випадку коли виробництво є безперервно діючим, у 15-ти денний термін до початку страйку.

Хто не має права на страйк, визнання страйку незаконним та правові наслідки.

Згідно п.2 ст. 24 Закону, працівникам (крім технічного та обслуговуючого персоналу) органів прокуратури, суду, Збройних Сил України, органів державної влади, безпеки та правопорядку забороняється проведення страйку.

Страйк також може бути визнаним незаконним. Незаконними страйки може визначити суд за поданням роботодавця у випадку якщо вони (ст.22 Закону):

а) оголошені з вимогами про зміну конституційного ладу, державних кордонів та адміністративно-територіального устрою України, а також з вимогами, що порушують права людини;

б) оголошені без додержання найманими працівниками, профспілкою, об'єднанням профспілок чи уповноваженими ними органами положень статей 2, 4, 6, частин першої і п'ятої статті 12, частин першої, третьої і шостої статті 19 цього Закону;

в) розпочаті з порушенням найманими працівниками, профспілкою, об'єднанням профспілок чи уповноваженими ними органами вимог статті 20, частин другої та третьої статті 24 цього Закону;

г) які оголошені та/або проводяться під час здійснення примирних процедур, передбачених цим Законом.

Якщо страйк визнано судом незаконним, то згідно ст. 28 закону, організація страйку або участь у ньому є порушенням трудової дисципліни. Ст. 30 Закону говорить, що працівники, які беруть участь у страйку, визнаному судом незаконним, несуть відповідальність згідно із  законодавством.

Висновок: Страйк за поданням роботодавця може бути визнаний судом незаконним, якщо не була додержана процедура його оголошення, визначена у законодавстві. Особи що брали участь у такому страйку можуть бути притягнені до відповідальності згідно законодавству (дисциплінарної, а в певних випадках можливо і кримінальної). Працівникам суду, прокуратури, Збройних Сил України, органів державної влади, безпеки та правопорядку проведення страйку забороняється.

Загальний висновок та рекомендації: Право на страйк мають всі працюючі, але застосовується це право лише при вирішенні трудових спорів.

Страйк може бути оголошений зборами трудового колективу або його представників лише у разі відмови роботодавця виконати вимоги трудового колективу, коли всі можливості вирішення трудового спору вичерпано. Вимоги трудового колективу мають бути належним чином оформлені, роботодавець повинен бути проінформований про страйк у письмовому вигляді у 7-ми денний, а у випадку коли виробництво є безперервно діючим, у 15-ти денний термін до початку страйку.

Страйк за поданням роботодавця може бути визнаний судом незаконним, якщо не була додержана процедура його оголошення, визначена у законодавстві. Особи що брали участь у такому страйку можуть бути притягнені до відповідальності згідно законодавству (дисциплінарної, а в певних випадках можливо і кримінальної). Працівникам суду, прокуратури, Збройних Сил України, органів державної влади, безпеки та правопорядку проведення страйку забороняється.

Проаналізувавши Закон України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)", я прийшов до висновку, що страйкуючі не мають права вимагати більше, ніж може забезпечити їх роботодавець, наприклад, вимагати відставки Уряду, Президента, дострокових виборів, тощо. Будь-які зібрання, які ставитимуть такі вимоги не можуть називатись страйком, а тому участь у них в робочий час може бути визнана порушенням трудової дисципліни, що потягне за собою певні наслідки.

В зв'язку з вищеописаним рекомендую:

- перед тим як брати участь у страйку, переконатись чи законно він оголошений;

- не вірити закликам, що вам нічого не буде;

- йти на незаконний страйк тільки за згоди керівника підприємства (бажано оформленої письмово).

Література:

Конституція України

Закон України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)"